Народна правда про жовту воду, або «ботоферми» проти Райковича

Жовта вода з крана, тротуарна плитка на Великій Перспективній, яку розбирають, щоб поставити нові МАФи, “цинічно і безвідповідально” заасфальтовані вулиці… За ці та інші жахи користувачі Facebook щодня запитують персонально з міського голови обласного центру Андрія Райковича.

Хвиля поширюється в місцевому сегменті соцмережі, бурління відомих субстанцій любовно підтримується день у день новими і новітніми коментаторами, профілі яких зареєстровані протягом кількох останніх місяців. При цьому багато подібних записів в популярних групах відзначаються автоматикою інтерфейсу як перші для  користувачів, які їх розмістили, самі користувачі – як «нові», а опублікована інформація на перевірку часто виявляється звичайною брехнею. Втім, її не соромляться поширювати і цілком реальні люди з цілком конкретним політичним забарвленням.

"Вана працює". Фото - livejournal.com
“Вана працює”. Фото – livejournal.com

 

«Воїни Свєти,
воїни бобра … »

Після протестів 2009 року в Кишиневі, арабської та російської «весен» різних років, та й наших подій кінця 2013 – початку 2104 року координація яких багато в чому відбувалася за допомогою соціальних мереж, увага до цього інструменту впливу на громадську думку різко зросла. Особливо – з боку політиків та інших фахівців з промивання мізків. Тим більше, доступна аудиторія постійно зростає.

Дуже швидко і дуже багато хто зрозумів, що замість зустрічей з виборцями, аргументування позиції власним ротом, інших нелюдських зусиль, можна просто посадити за комп’ютери 2-3 негидливих молодих людини, які за зовсім небагато грошей зможуть хоч щодня влаштовувати цілі віртуальні мітинги, виступаючи кожен у десятку ролей.

Розрахунок простий. По-перше, створюється картинка масового обурення з того чи іншого питання. По-друге, керуючись горезвісним стадним інстинктом, до подібних “толковіщ” неминуче приєднаються і реальні люди, головне – придумати привід беручкіше та коментарі різкіше. Загалом, перефразовуючи відомий крилатий вислів: є така робота – жбурляти лайно на вентилятор.

Типовий приклад: минулої неділі користувач, який назвався Gennady Gennadii, розмістив в групі «Кіровоград UA», яка нараховує більше 46 тисяч членів, фотографію овальної ванни, наповненої чимось жовтим. В авторському коментарі до фото відсутні будь-які вказівки на те, де і коли це знято. Зате згадано прізвище міського голови. Мовляв, «доколє»?

Бот1

Зрозуміло, що сам привід не вартий двох копійок – якби з кранів городян дійсно текло таке, вони досить швидко «встали б на вуха» десь за межами окремо взятої записи в соцмережі. До того ж водовід «Дніпро-Кіровоград» – обласне підприємство, і до мерії питання за замовчуванням ніякого відношення мати не може. На це автору записи, до слова, неодноразово вказали в коментарях. Проте, її гаряче обговорення триває цілий тиждень.

Таким прикладам вже немає числа, а чим ближче до виборів, тим їх буде більше, кожен місцевий користувач Facebook кожного день бачить їх у своїй стрічці новин – зайвий раз тиражувати наклеп і маніпуляції заради прикладу ми не станемо…

«Юля! Юля! »

Зовсім інша справа – записи, які роблять в тих же соціальних мережах точно справжні і цілком публічні люди. Наприклад, заступник голови обласної організації партії «Батьківщина» Андрій Табачук.

Табачук_фейк

Минулої суботи він розмістив в «Фейсбуці» фото зруйнованого тротуару біля готелю «Київ» в самому центрі Кропивницького, супроводивши його наступним коментарем: «Бурківку, яку знімають для будівництва
МАФів, можна буде використовувати для донесення “інформації”. Цікаво, це новий “Ятрань” або “Формула смаку”? Приймаю ставки».

Як незабаром з’ясувалося, тротуарну плитку не знімали, а укладали – замість застарілого асфальту на одному з найжвавіших міських перехресть. Але це не завадило запису «піти в маси». Наприклад, ним поділилася в особистій хроніці Світлана Коропалова, яку місцеві журналісти знають як прес-секретаря народного депутата Олександра Горбунова з «Народного фронту».

І, у тій же масової групі «Кіровоград UA» – якийсь Михайло Гунько. Подивившись, чим ще він ділиться з власними читачами, ми без особливого подиву виявили записи з офіційної сторінки Юлії Тимошенко і поруч рекламу металобази «Альянс». Відомо, що до цього бізнесу мають пряме відношення депутати міської ради Кропивницького Олександр Цертій і Юрій Гребенчук з тієї ж опозиційної до міського голови «Батьківщини».

Бот2_

 

У коментарі нашому виданню сам Цертій заявив, що «звичайно, негативно» ставиться до поширення інформаційних фальшивок в політичних цілях. І зазначив заодно, що недавно йому серед ночі телефонували стурбовані громадяни – мовляв, почули шум на вулиці і подумали, що там будуть ставити МАФ. У свою чергу, його згаданий вище однопартієць Табачук стверджує, що пост був просто «жартом» на тему тих же МАФів, які, на думку партійного функціонера, сьогодні будуються в місті найбільш активно.

Це, знову-таки, лише один конкретний приклад прямої маніпуляції фактами, яких повно. Тільки в того ж Табачука у відносно свіжій хроніці – як мінімум три зображення мера Райковича в супроводі інформації, м’яко кажучи, сумнівного характеру.

Ціна питання

Якщо комусь здається, що соцмережі і писанина в них – це несерйозно, то ось вам цифри. За оцінками фахівців, які професійно займаються в тому числі і маркетингом в соціальних мережах, сьогодні тільки в «Фейсбуці» зареєстрували свої профілі близько 100 тисяч жителів обласного центру Кіровоградщини у віці від 18 до 65 «з плюсом» років. І це тільки ті, хто вказує в реєстраційній інформації місто проживання і вік, а так роблять далеко не всі.

Якщо вірити даним сайту Державного реєстру виборців, то навіть номінальні 100 тисяч – це більше половини всіх, хто має право голосу в Кропивницького. Таких трохи більше 194 тисяч. А якщо врахувати, що з 2015 року, коли дані реєстру звіряли в останній раз, чимало людей покинуло місто, співвідношення могло змінитися істотно. Тобто маємо майданчик, де з мінімальними витратами можна «працювати» з думкою більшої частини виборців.

Щоравда, від названої кількості в 100 тисяч користувачів «Фейсбуку» потрібно ще відняти так званих «ботів», кажуть фахівці. Мова про профілі неіснуючих людей з чужими світлинами і вигаданими іменами, які масово створюються для ведення всіляких інформаційних кампаній, створення «ефекту соціальності». Простими словами – одна справа, якщо яку-небудь брехню просто написав на стіні активіст з «особливою думкою», підневільний партієць або просто дурень. Більшість пройде повз, не помітивши. А ось якщо біля цієї стіни зберуться люди і візьмуться голосно обговорювати написане в дусі «а правда ж…», «а ось я чув…», «а ще він…» і т.д. – це приверне увагу.

Точну кількість «ботів» у місцевому сегменті соцмереж не назве ніхто, але те, що їх як мінімум десятки, і практично кожна серйозна організація, яка веде публічну діяльність в Кропивницькому, має власні «ботоферми», навряд чи візьметься заперечувати знайома з предметом і при цьому незаангажована людина.

Слідкуйте за гігієною!

Саме тому перш ніж приєднатися до дружнього хору, що як попало ганьбить чергову «зраду», варто розібратися, що це за хор, чому він такий дружний, і головне – чи мав взагалі місце обговорюваний факт, і якщо так, то чи так все було насправді, як подано. Або маємо справу з черговими «розіпнутими хлопчиками» і невинно убієнними снегирями місцевого розливу.

Тим більше що у випадку, наприклад, з віртуальної атакою на міського голову Кропивницького, перевірити факти набагато простіше, ніж протистояти гібридної війні держави-агресора, що будується за тими ж принципами. Досить частіше дивитися по сторонах в реальному житті. Просто виглянути у вікно, де заасфальтований вперше за 20 років двір або відремонтована дорога, по якій їде – вперше за 20 років же – новий тролейбус. Відкрити кран, в кінці кінців. І співвіднести все це з істериками невідомих вам людей в «Фейсбуці», які журяться з приводу того, що дороги не ремонтують, з транспортом біда, а з крана тече щось жахливе. А винен, ясна річ…

Суб’єктивно та упереджено

Може, хтось дорікне автора цих рядків «адвокатством» міського голови. Хтось скаже, що журналіст повинен бути неупередженим і відстороненим, і буде правий. Проте, залишатися неупередженим і відстороненим легко, поки тебе особисто не стосується. А я ж теж тут живу. І добре пам’ятаю місцеві вибори 2002-го, коли два призабутих вже місцевих бізнес-клани безсоромно і безжально «рвали» місто – з усіма наслідками. І 2006-го – коли беззастережну перемогу здобула найдемократичніша партія і її кандидат, і ще раз 2006-го, позачергові – коли кандидат «злився», а місто знову рвали ті ж люди, що і раніше. А потім знову і знову.

Хочеться вірити, що те, з чим Кіровоград-Кропивницький підійшов до осені 2015-го, пам’ятаю все-таки не один я. І відрізняю фейсбучную «зраду» від реальної – також.

Андрій Трубачев.