«КропФест» в розрізі: порівняння на користь і не дуже

На вже другому національному фестивалі мистецтв «Кропивницький», що відшумів на початку вересня, були освоєні чергові 7,5 мільйона грошей платників податків. Їхні відгуки з приводу різняться – від захопленого «одобрямсу» до обуреної «зради».

Озброївшись цими відгуками, даними відкритих джерел та відомою тезою про те, що все пізнається в порівнянні, ми спробували зважити всі «за» і «проти» і дати нашим читачам можливість оголосити власний вердикт.

Фото - Павло Волошин
Фото – Павло Волошин

Про граблі

З того, що було в минулому році, й чого не стало, – кіно під відкритим небом. З того, чого не було, з’явилася «Літературна толока» на Дворцовій і живописний пленер.

Українські письменники та видавництва представили свої книги. У тому числі Мирослав Дочинець – «Золотий письменник України», журналістка-шестидесятниця Маргарита Довгань та інші. Читали зі сцени, спілкувалися з читачами. Плюс.

30 українських художників – місцевих і приїжджих – за активної організаційної підтримки галериста Миколи Цуканова 4 дні писали місто. По одній роботі залишили в обласному худмузеї, директорці якого, Тетяні Ткаченко, належить ідея пленеру – пропонувала ще в минулому році, але склалося тільки в цьому. Це було добре, але не обійшлося без ложки дьогтю: за словами Ткаченко, організатори фестивалю спочатку поінформували, що полотна художники отримають в музеї, а потім нібито заявили, що музей відмовився приймати матеріали і взагалі допомагати.

«Шановні (і не дуже)! Це вже дикість. Ніколи не виношу на публіку такі речі, але так нахабно і цинічно поливати брудом співробітників музею, які завжди з відкритим серцем намагаються допомогти і підставити плече… це вже занадто», – написала директорка музею в «Фейсбуці».

Багато «граблів» залишилися на місцях. Нікуди не поділася проблема з запрошеннями, схема поширення яких залишилася непрозорою, а механізм замовлення через офіційний сайт фестивалю, що з’явився, не виправдав покладених надій – замало викинули. Усе інше, як і в минулому році, треба було «діставати». В результаті багато хто з тих, хто знав, куди і навіщо хоче сходити в рамках закритої програми в театрі та філармонії, потрапити туди не зміг. А ті, хто потрапив, бувало, йшли, залишаючи порожні місця в залі та неприємний осад на душі в артистів.

До слова, у головного режисера «Кропивницького-2017» Сергія Компанійця, автора ідеї театрального ходи, з якої вже двічі починався фестиваль, були свої думки з приводу. Але в цьому році його не покликали.

Нашу співпрацю (з фестивалем. – Весь Кіровоград) було призупинено, і я можу тільки здогадуватися про причини цього, – каже Компанієць. – Я дуже хотів, щоб ми значно більше в цьому році вийшли з театральної програмою за стіни приміщень. У тому числі тому, що це позбавило б фестиваль від проблем з запрошеннями.

Інший варіант – продаж квитків в театр і філармонію по фестивальним цінами, наприклад. Так роблять на брендовому київському «Гогольфесті», який проходить більше десяти років і на який «Кропивницький» за задумом дуже схожий. І бюджетних грошей трохи менше витрачатимемо, до слова. На той же «Гогольфест» їх дають всього мільйон-два, й тільки в останні роки.

Очевидно, що людина, яка купила квиток на конкретний спектакль, з більшою ймовірністю залишиться в залі до кінця вистави.

Недодумали, схоже, і з днем відкриття «Кропивницького-2018». Згадувана театральна хода рухалася по вулицях в День пам’яті загиблих за свободу України, в чергову річницю іловайської трагедії. Основна частина – з вогняним шоу – пройшла на Театральній площі, де в місті прощаються із загиблими героями. Про це в «Фейсбуці» нагадав керівник обласного центру підтримки учасників АТО Вадим Нікітін. Родичі загиблих теж не оцінили – деякі публічно.

Про гроші

Про витрачені гривні з державного бюджету – окрема розмова. Чіткої публічної відповіді на питання, поставлені з цього приводу ще в минулому році, ніхто так і не дав. Наприклад, з якої на яку мову, що, хто і для кого перекладав майже за 350 тисяч гривень на «Кропивницькому-2017», де ніби як не було публічно заявлених іноземних гостей.

Залишилися питання й про те, яким чином через систему Prozorro проводять державні закупівлі заднім числом на неконкурентній основі. Адже вона створювалася якраз для того, щоб казенні гроші так не витрачали. Проте, конкурси на підряди по наданню робіт і послуг для фестивалю, що закінчився на початку минулого вересня, проходили ще через два місяці. Завжди з єдиним учасником, він же – переможець.

Цього року все залишилося так само. На кінець минулого робочого тижня в «Прозоро» відображалася інформація про 28 тендерах, пов’язаних з проведенням «Кропивницького-2018», на загальну суму 1,93 мільйона. Тільки один пройшов до дати безпосереднього надання послуг. Ще шість пройшли в межах цих дат, коли послуги вже надавалися. Решта – заднім числом, здебільшого проведені через систему 4 вересня. Всі неконкурентні.

Ні, те, що виступ Анжеліки Рудницької за 100 тисяч гривень може забезпечити тільки фізична особа-підприємець Рудницька Анжеліка Миколаївна, або що селити приїжджих можна тільки в «Рейкарц» за 121 тисячу, зрозуміти можна. Хоча проведення публічного аукціону на надання цих послуг виглядає як фікція. З іншого боку, невже сценічне обладнання та реквізит в Україні може надати виключно 32-річний київський ФОП Юшков Ігор Олегович і ніхто інший?

З ним-то навіщо грати в тендер заднім числом? Чому не провести справжній конкурс вчасно, може, хтось із колег пана Юшкова зможе таке ж обладнання здати в оренду трохи дешевше? Публічні конкурентні торги якраз для того придумані, в тому числі, щоб економити гроші платників податків. Ось в нефестивальному Кропивницькому не змогли вчасно почати ремонт аварійного мосту на Об’їзному, тому що тільки одна фірма заявилася на тендер. А фестиваль вже два рази пройшов…

З майже двох мільйонів, які вже показали, більшу частину – 1,34 мільйона – освоїли саме фізособи «спрощенці». З них майже 600 тисяч – згадуваний Юшков. У минулому році він теж співпрацював з фестивалем, але скромніше і по-іншому. Створював сценарну концепцію на перетині мистецтв, розробляв сценарний план, адміністрував і режисирував програму за 108 тисяч гривень. 

Інший київський підприємець, 51-річний Микола Іванович Остапчук, теж працює з організаторами «Кропивницького» другий рік, забезпечує заходи технічним обладнанням на неконкурентній основі заднім числом. На минулому заробив майже 170 тисяч, на цьому – майже 300.

Ще чотири фізичні особи цьогоріч відпрацювали на фестиваль вперше. Іван Ілліч Загурський, даних про підприємницьку діяльність якого в доступних базах нам знайти не вдалося, забезпечив розробку і монтаж відеоконтенту, режисерсько-постановочні роботи і послуги віджеїнгу, в цілому на 236 тисяч гривень. Зареєстрований в Києві Олександр Михайлович Логвин надав власне відеообладнання за 95 тисяч. Місцева підприємниця Тетяна Михайлівна Алексєєва забезпечила харчування на 80 з половиною тисяч.

Напевно, багатьом приємно буде дізнатися, що огорожу, конструктиви сцени, стільці і пюпітри для оркестру на концерт класики під відкритим небом 14 липня, що пройшов у рамках підготовки та проведення фестивалю «Кропивницький», надав за 53 тисячі гривень особисто колишній бас-гітарист гурту «Скрябін». Ростислав Здіславовіч Домішевський – так повністю звуть одного із засновників групи на прізвисько Рой і фізичну особу-підприємця, у якого орендували стільці з пюпітрами. ФОП зареєстрований в Новояворівську Львівської області, де народився Рой. Де зареєстровані стільці, і чи справді тут, на місці, не можна було знайти їхніх гідних аналогів, неясно…

Про політику

Немає ніякої інформації про те, що компетентні органи, які порушують справи за розтрату кількох десятків тисяч гривень на якомусь місцевому ремонті, проявляли інтерес до держзакупівель на фестивалі. Їх в обидва роки проводять держпідприємства Мінкульту – в минулому році «Державна театрально-видовищних агенція», в цьому – «Державна дирекція міжнародніх конкурсів та мистецьких програм “Арт-Україна”».

За два роки на «Кропивницький» витрачено близько 14,5 мільйонів гривень платників податків. Ініціатор – народний депутат Олександр Горбунов з «Народного фронту». Про це нагадують білборди та інші носії, це великими літерами на екрані головної сцени. Креативний директор Сергій Проскурня з підмостків однієї з найпопулярніших вистав з Адою Роговцевою нагадує, що наступний рік – рік виборів, закликає «голосувати вірно».

Держава через Український культурний фонд в 2018-му профінансувала проведення всього трьох фестивалів – нашого, «Української Бессарабії» і «Карпатського простору». Про останній – трохи нижче, а на «Бессарабію» виділили стільки ж, скільки на «Кропивницький», сім з половиною. Це дійство проходило в Кілії Одеської області під егідою Павла Унгуряна, теж народного депутата, від тієї ж партії.

В минулому році питання у голови парламентського комітету з питань культури викликало виділення коштів з держбюджету на концерт у Львові, дослівно, «через лобіювання депутата Ігоря Васюника з “Народного фронту “».

Про контрасти

Тепер – про «Карпатський простір». Продовжуємо порівнювати. Цієї весни міжнародний фестиваль пройшов в Івано-Франківську втретє, участь взяли діячі мистецтв з 18 країн і, офіційно, – ціла низка посольств.

Джазові музиканти з Італії та Штатів, французька поетеса з презентацією своєї збірки українською, сам Андрій Курков модерує дискусію про літературу й політику. Театри, кінематографісти, художники, фотографи, скульптори, музиканти, візуальні проекти, стріт-арт і все що завгодно з України, Австрії, Швейцарії, Польщі, Литви, Угорщини, Болгарії, Грузії… Величезна програма на 14 локаціях. Щоб було зрозуміло, за масштабом це кілька наших «КропФестів». Теж, нагадаємо, з держбюджету фінансувалося через той же Український культурний фонд і коштувало скарбниці 6 мільйонів. На півтора менше.

Але найпомітніший контраст, на думку автора публікації, який народився і живе тут, навіть не в економіці, яка виглядає куди більш здоровою там. Він у змісті та «вихлопі».

Одна з 12 тематичних програм фестивалю в Івано-Франківську повністю присвячена самому місту. Фотопроекти, презентація інтерактивного кросворду з вулицями і площами, дитячі майстер-класи з розмальовування ілюстрацій зі старовинними будівлями і дверима, показ документальних фільмів зі 100-річної міської хроніки та про зникнення в Україні архітектурних пам’яток. Тематичні читання Тараса Прохаська. Зустріч з продюсером майбутнього фільму за книгою Софії Андрухович, місто як один з головних персонажів. Два дні поспіль місцева активістка Марія Козакевич, якій мер нещодавно запропонував очолити міський департамент архітектури, водить «екскурсії відреставрованими дверима»…

Про формат

В цілому у «їхнього» фестивалю є цілком виразний зміст: культурний обмін між діячами та споживачами мистецтва в карпатському регіоні, та сама євроінтеграція з «доставкою на дім» для нас і інтеграція з Україною зокрема в спільних мистецьких проектах, – для них. І, до речі, немає ніяких згадок про прізвища організаторів чи ініціаторів.

Фестиваль «Кропивницький» здебільшого поки виглядає скоріше як організовані для жителів одного міста гастролі. В цьому році слоганом заходу стала фраза «Герої серед нас». Зняли і показали на сценах фестивалю 16 історій про людей, які на ентузіазмі готують світових чемпіонів, годують обідами бездомних і роблять інші прекрасні речі. Але як ці історії вплетені в загальну канву всього заходу? Скільки людей, які прийшли послухати концерт, реально побачили ці історії, скільки з них звернули увагу на те, що показують на екрані? Стали вони стрижнем його концепції? Яка в цілому ця концепція?

Знову ж таки, про концерти. Якщо ми говоримо про оплату розважальних заходів з державного бюджету, то єдиним можливим виправданням цього, яке приходить в голову автору цих рядків, могла б бути підтримка національних діячів мистецтва. І так, напевно, для молодих небагатих театрів на кшталт харківського «Театру 19» це працює – ми вас підтримуємо за держрахунок, просто щоб ви були й творили тут, а не виїжджали туди.

Але Рудницька за 3,5 тисячі доларів? Ті ж «Бумбокс» і «ТІК» – успішні й дорогі представники вітчизняного шоу-бізнесу. Кажуть, грубо від десяти тисяч доларів за виступ. «Антитіла» – в ЗМІ називають суму в 6 тисяч. В цілому в фестивальних концертах на площі Героїв Майдану взяли участь 17 виконавців і колективів української «попси». На око й примірку автора, разом могло обійтися півтора-два мільйони «нашими». Коли пройдуть всі тендери, можна буде точніше порахувати, напевно.

Чи справді це ті діячі мистецтв, які потребують державної підтримки? Або це торгові марки, під якими самі виконавці, продюсери та інші трудівники бізнесу розваг заробляють гроші на гастролях, корпоративах та інших галузевих заходах? У них напевно й фінансовий план на рік якийсь є, заплановані прибутки, пронозна рентабельність…

І якщо це Національний фестиваль мистецтв, то вони до чого? А якщо «халявний» святковий концерт, то неясно, до якого свята. День незалежності раніше пройшов, День міста чекаємо – до речі, мерія всього в 500 тисяч готова вкластися. День пам’яті загиблих вже обговорили.

Про перспективи

А якщо – і це, звичайно, тільки суб’єктивне припущення автора статті, висловлене виключно як думка приватної особи, – все виглядає схожим на розважальний захід з агітаційними цілями, то абсолютно незрозуміло, чому ми з вами повинні його оплачувати. Через податки, державний бюджет, Український культурний фонд.

Втім, можна бути впевненими, що фестиваль «Кропивницький» ми оплатимо ще як мінімум один раз точно. У наступному році він має пройти незадовго до виборів у Верховну Раду, куди, очевидно, знову планує потрапити його ініціатор. До слова, голова підкомітету з питань видатків державного бюджету в профільному Комітеті діючого парламенту.