Земля за гроші: між «так», «ні» та майбутньою кризою

З приходом нової влади в країні вчергове заговорили про скасування мораторію на продаж сільгоспземель – вже з наступного жовтня. Аграрії, зокрема й у Кіровоградській області, протестують. Але якось мляво. Є думка, що це поки сезон не закінчиться – вони ще зайняті.

Предметні побоювання щодо реального втілення земельної реформи в запропонованому на сьогодні вигляді та його наслідків стосуються не тільки й не стільки можливості умовного бунту латифундистів.

У мене підозра, що тут, так само, як у «попередників», паї – це тільки прикриття. Паями ніхто займатися не буде. А от майже 10 мільйонів гектарів земель держвласності, що не розпайовані, які йдуть масивами і господарствами – ось це смачно, – зазначає один із співрозмовників автора публікації глибоко в аграрній темі.

Грошей немає

До великої картинки повернемось пізніше. На «цьому» кінці ланцюжка земельних відносин орендар власне селянських паїв, як правило, має пріоритетне право на таку покупку. І, в принципі, з задоволенням купив би. Інша справа – грошей немає.

04_7_1-640x311

Про це говорить Юрій Крутько, один із засновників «Аграрної самооборони», власник приватного підприємства «Славутич-Агро» з Бобринецького району. Минулої п’ятниці він у числі півтора десятка аграріїв з чотирьох районів області мітингував при дорозі біля в’їзду в Кропивницький з боку Бобринця.

Ми не зовсім проти продажу землі – розуміємо, що життя йде, він невідворотний, – констатує Крутько. – Хочемо, щоб хоча б не було продажу землі іноземним компаніям. Був земельний форум, президент сказав, що іноземці її не куплять, що буде продаватися вітчизняним компаніям, які зареєстровані в Україні. Але зокрема й тим, серед власників яких є іноземці. Вони матимуть доступ до дешевого кредитування, і ми будемо в нерівних умовах – зараз ставка кредитування в Україні 19-25%, а в них буде під 3-5%, є інвестиційні фонди, які влаштовує і 2% річних, вони тут зареєструють компанію… У нас немає грошей на це. Це знищення малого і середнього бізнесу – для сімейного фермерського господарства потрібно хоча б 100 гектарів, щоб якось жити. Краще, щоб землю могли купувати фізичні особи, громадяни України. Хоча б перші два-три роки. Подивимося, як рухається ця реформа, зможемо додати юридичних осіб, потім вже й іноземних. Такий я бачу вихід – ми не допустимо такі компанії, як «Кернел», наприклад, до цього ринку відразу.

Крутько наводить як приклад досвід інших пострадянських держав – Польщі та Литви, які свого часу закривали земельний ринок для іноземців до умовного вирівнювання рівня життя в них з загальноєвропейським. Втім, єдиної думки з приводу того, як це повинно бути, за його словами, немає навіть серед самих аграріїв. Одні вважають, що землю взагалі не можна продавати, інші кажуть «дай Бог». А частина землі вже фактично куплена – через «сірі» схеми, через оренду на 49 років з виплатою орендної плати наперед, договори міни тощо.

Можливо, варто провести референдум – чи потрібно нам його (ринок землі. – Весь Кіровоград) відкривати. Зеленський заявляв, що важливі питання будуть вирішуватися на референдумах, – нагадує підприємець. – Не хочеться, щоб тут було, як в Аргентині, Бразилії – проїжджаєш, тут табличка Cargill, там – Bunge, транснаціональні компанії. Холдинги думають тільки про прибуток, а ми тут живемо, думаємо і про те, щоб людям краще жилося…

Неврожай + інфляція

Як би там не було, якщо держава дасть-таки стартовий свисток, орендарям нічого не залишиться, як купувати. Прогноз учасника ринку – гряде вимушений неврожай.

Ціни на олію впали на 5%, на соняшник – на 25%, аграрії бачать в цьому змову, – каже Крутько. – Зверталися до прем’єр-міністра, щоб Антимонопольний комітет це розглянув. Ті, хто працював як «одноосібники», без ПДВ – я взагалі не знаю, як вони будуть наступного року існувати, хоч би за паї нормально розрахувалися. В нуль вони не вийдуть точно при такій ціні. Особливо південь області, врожайність у людей є по 15-18 центнерів того ж соняшнику, при середньому по Україні 25-27, південь завжди «згоряє». Коли сіяли, курс долара був 28, брали солярку, засоби захисту рослин, насіння, нам давали з розрахунку, що курс долара – 28, зараз – 24,50. Це все лягає на нас, ми ж за паї виплачуємо в гривні. Всі виробники техніки, добрив скаржаться: ринок застопорився, все купують тільки найнеобхідніше, чекають ринку землі. Це вдарить по врожайності – мало того, що опадів немає, які потрібні для озимої пшениці. На наступний рік може бути невелика катастрофа – добрив, техніки купується менше, все вкладатимуть в землю. Це може дати нам зниження врожайності, може, й на 30%. Всі розуміють, що зараз земля буде дешевше, потім вона буде дорожчати.

Богдан Андрющенко, який попрацював і в Кабміні, і в Раді, і в Кіровоградській обласній адміністрації, свого часу – керівник групи експертів при одному з віце-прем’єрів країни і член координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України, вказує на інші підводні камені можливого фальстарту.

Приїдь куди завгодно, в Компаніївці, наприклад, подивися на кадастр і побачиш, що ділянки накладаються один на інший, – каже він. – Як їх продавати – одному Богу відомо. Люди почнуть сперечатися між собою, хто кому й що винен. Це маленька проблема. А велика – що в абсолютній більшості ділянки земель сільськогосподарського призначення не виведені в натуру. Для того, щоб щось продавати, треба, щоб це була якось окреслена власність. Відкриваємо закон, дивимося процедуру, що таке виведення земельної ділянки в натуру: крім того, що потрібні заявки, все інше, це якісь кілочки, які потрібно вбити, показати кордон, польову доріжку до ділянки зробити. Виникає питання, як це буде відбуватися? Поля досі не розпайовані в натурі, тому що будь-який такий процес відразу ж зупинить роботу на цьому полі. Якщо ми запустимо туди землемірів, трактор буде стояти… У підприємств грошей немає. Вони будуть їх десь шукати. Банківська система не допоможе – там немає такого ресурсу. Відповідно, вони будуть шукати якихось позичальників, утискатись з витратами, банально збивати ціну… Вони влізуть в борги, їм стане важче, якось вони витримають. Але борги потрібно віддавати. Яким буде фінансовий результат? Частина земель у них однозначно випаде з обробки, цей період буде тривати років п’ять-сім. Бо кожен шматочок, який буде запускатися в процес продажу – поле потрібно буде зупинити. Ти нічого на ньому не заробляєш. При цьому ти підготував землю до посіву, земельний податок платити треба, за паї платити треба. Хтось про це говорить, якісь компенсатори закладаються? Ні. Фінансовий результат у них падає, вони зменшують кількість податків, які заплатять, бо у них немає грошей. Нас чекає, я не скажу вал банкрутств, але проблем – так. Наступний момент – раз частина полів випала з обробки, буде недовиробництво в масштабах країни. Впало виробництво – тут же підскакує ціна на залишок. Підскочила ціна – пішла інфляція.

Те, як селяни, які продадуть свої паї, можуть витратити отримані гроші, може хитнути маятник ще сильніше.

Люди, які, якщо брати нашу статистику, витрачають більше половини свого доходу на продукти харчування, об’єктивно не можуть вкладати в якийсь розвиток, вони їх просто «проїдять». Значить, вони дуже швидко закінчаться, і виникне гіперінфляція. Тому що падіння виробництва і різке зростання споживчого попиту, – прогнозує Андрющенко. – Тим, хто хоче «трешу», варто почитати про те, як відбувалися земельні війни, наприклад, в Аргентині в свій час, коли життя людини коштувало приблизно пів мішка картоплі. Утрирую, звісно, але ризики присутні, я не бачу ні компенсаторів, ані хоча б рамкового розуміння, що ці ризики існують.

Підтексти по тексту

Вичерпних відповідей на свої питання від представників влади поки не отримують і «на землі» – за словами агробізнесмена Юрія Крутько, хоча міністр фінансів каже, що проєкт пільгового кредитування аграріїв є, самі аграрії його поки не бачили.

Люди налякані, не знають, чи будуть далі діяти договори оренди, які зараз є, або той, хто купив, зможе їх розірвати – роз’яснень немає, – стверджує він.

Чи не менше запитань без відповіді й у галузевого експерта Богдана Андрющенка – навіть якщо залишити за рамками те, що російський капітал зможе зайти через кіпрський або сейшельський офшор і стати власником частини України. Земля – це ж і територія.

Проєкт вкрай «сирий». У те, що вже пропонувалося раніше, ініціатори просто намагаються вставити кілька змін, – вважає він. – Простий приклад. Яким конкретно способом фіксуватиметься той відсоток, який вони записали, – концентрація в одних руках не більше 15% від території області? Як, до якої коми ми будемо це міряти в реаліях? Припустимо, якась територія визнається непридатною до використання, кількість сільгоспземель змінюється – як буде відбуватися перерахунок? Хто буде контролювати цей процес? У нас часто використовуються карти ще 1980-х років, на них показано поле, а там вже дерева виросли. Реальної картини не знає ніхто. Це тільки по території, а є ще маса інших питань. Частина земель зараз вже виведена з обігу, там щось побудовано, наприклад, а за документами вони числяться, як сільгоспземлі. Відсотки вкрай складно порахувати, це джерело конфліктів і корупції.

Як мінімум спірним Андрющенко вважає й озвучену в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства думку про те, що для потреб Національної академії наук достатньо 10 тисяч гектарів.

Ми говоримо про апробацію сортів, наприклад, де потрібні різні кліматичні зони, – наголошує він. – Тільки чотири сортостанції в Кіровоградській області займають сукупну площу приблизно чотири тисячі гектарів. Тільки в одній області, не рахуючи інших державних підприємств. А є ще потреби тваринництва – для селекції, для цілої купи речей.

Та найнебезпечніше, на думку експерта, те, що урядовий законопроєкт дає далеко не всі відповіді на питання про те, якою взагалі буде подальша доля земель держпідприємств.

За діючими правилами, її потрібно розпаювати перед продажем, – пояснює Андрющенко. – На це впливає, скільки працюючих і яка середня площа паю по території. Якщо раніше на підприємстві працювало 300 людей, зараз – 50, а розмір паю не змінився, що буде із залишком? Зараз значна частина цих підприємств знаходиться в списку таких, що не підлягають приватизації. В партії влади вже анонсували, що списки будуть ліквідовані. Відповідно, підприємства опиняться «на волі». Плюс обнулити академію наук. Ніхто не згадує про інші земельні банки – землі пенітенціарної служби, колонія – це колишній колгосп. В Устинівському районі, наприклад. Я не кажу про землі Міноборони та багатьох інших

Зовні

Ще один ланцюжок міркувань – як би загальний вигляд ситуації тепер з-за меж України. Просто ще одна суб’єктивна думка. Кажуть, що вже в 2010 році грошова маса в світі перевищувала загальносвітовий валовий продукт у дев’ять разів. Грошова маса зростає набагато швидше в першу чергу тому, що людям сподобалося жити в борг, це сніжний ком. Економіка сповільнюється, а грошову масу кудись потрібно подіти, десь «спалити». Локальних війн для цього не вистачає. Світ тим часом стоїть на порозі чергової фінансово-економічної кризи – її обіцяють вже в наступному році. Тут «підвертається» Україна, де багато грошей можна відразу майже буквально закопати в землю. Саме тому, мовляв, Світовий банк зацікавлений в тому, щоб ми її почали продавати.

Суд з прав людини не сказав, що потрібно ліквідувати мораторій, – підкреслює Богдан Андрющенко. – Якщо прочитати все рішення, там говориться, що так, є певні порушення, але кожна країна має право самостійно регулювати ці відносини. Те, що ми не прийняли рішення, – ось це погано, що ми зависли між «так» і «ні». Потрібно якось закінчити цей процес.