#місцеві_вибори_2020 Райкович та правнуки тата Карла

Власне, про те, чому в Facebook дедалі тісніше від «буратін», що стають гуртом у людних місцях та скрипуче лаються одним на всіх дерев’яним голосом, нащо діти танцюють при дорозі, а дорослі перекривають рух транспорту, і до чого тут Зеленський.

Наступного року зокрема й Кропивницький обиратиме собі міського голову та депутатів. Можливо, вже в квітні. На все про все у зацікавлених сторін лишається якихось чотири місяці, бо ж в грудні-січні нікому не до того. Детальніше про цих зацікавлених трохи нижче.

Далі – кілька прикладів того, як кропивничан уже сьогодні обробляють під майбутнє голосування, використовуючи найсвіжіші розробки політтехнологів, вітчизняних і не дуже.

Вася Ложкін "Тато Карло вбиває свого сина"
Вася Ложкін “Тато Карло вбиває свого сина”

Мережа

Осінь в місцевих пабліках найпопулярнішої з дозволених українцям соцмереж пахне стружкою. Нові й нові нашвидкуруч обтесані під умовних хлопчиків та дівчаток полінця у вогонь горнила діджиталізованої передвиборчої боротьби вкидають щодня. Кубометр за кубометром.

Про її початок безпосередньо за головне крісло в будинку з колонами кропивницьким користувачам Facebook цього тижня дали зрозуміти доволі чітко. Це біля 100 тисяч містян старше 18 років, більше половини виборців міста.

Більше 68 тисяч зареєстровано у відкритій групі «Кіровоград UA». У вівторок 22 жовтня свій перший допис там поширив профіль з псевдо Димон Семенник. Текст мав виглядати як емоційна реакція на неіснуючий пост міського голови Андрія Райковича з провокаційним текстом, сфабрикований скріншот якого було додано.

Скріншот від 22.10.2019. На сторінці Райковича немає дописів за 22 жовтня, до того ж, на зображенні справжнього посту, зробленому того ж дня, був би вказаний  час, що минув з моменту розміщення, а не дата.
На сторінці Райковича немає дописів за вказану дату. На скріншоті від того ж дня був би вказаний час, що минув з моменту створення допису, а не дата. Чорні плашки  додані, щоб не сприяти будь-яким маніпуляціям, – Весь Кіровоград. 

Після того, як в коментарях з’явилися повідомлення про фейк зокрема й від офіційних осіб та журналістів, допис було видалено разом з профілем, що його розмістив. Несправжній пост про несправжній пост менше ніж за годину поширили п’ять разів, залишили 22 коментарі. Значна частина – з однотипною лайкою на адресу згаданої цілі від однотипних профілів, які навіть не намагалися зробити схожими на справжні.

Аналогічні вкидання в тій самій групі, за тією ж схемою, – негативний перший допис від фейкового користувача з прикріпленим зображенням, яке стосується міського голови, підтримка негативними коментарями, – повторилися 24 та 25 жовтня. Останній – від профілю «Светлана Тишко». І пост, і «автор» наразі вже не існують.

Проаналізувавши склад профілей, які розміщували, коментували та поширювали згадані дописи, ми виявили ще кілька дуже схожих на фейкові, наприклад, «Маришка Никитина»«Инга Таровик»«Вася Мартыненко»«Анна Мироненко»«Олег Михайленко».

Еволюція?

Про місцеві «ботоферми» та їхній продукт, власне ботів, – профілі неіснуючих людей з чужими світлинами і вигаданими іменами, які масово створюють для впливу на суспільну думку в соцмережах, – ми вже писали в липні минулого року. 

Уважно спостерігаючи за тим, що відбувається в спільнотах, можемо стверджувати, що власних «дерев’яних хлопчиків» мають у Facebook не тільки місцеві осередки політичних партій та безпартійні діячі, які беруть участь у місцевих виборах, а й, наприклад, переїжджі громадські активісти та навіть колеги-журналісти.

Боти в межах однієї обойми мають спеціалізацію – від імені одних роблять дописи, від інших коментують, треті когось систематично хвалять, четверті систематично лають опонентів цього когось. Такий розподіл праці потрібний, щоб, по-перше, запобігти блокуванню занадто активних фейків системою, а по-друге, не здавати одразу весь віртуальний колектив та замовників його активності аж надто відверто.

Скріншот сторінки бота-коментатора "Михаил Гунько". Використане фото програміста з Челябінська, розміщене на російському ресурсі инфоклуб (див. скріншот нижче).
Скріншот сторінки бота-коментатора “Гунько Михаил”, якого використовують зокрема й для вкидань негативу щодо міського голови. На аватарі – світлина програміста з Челябінська, розміщена на російському ресурсі “Инфоклуб” (див. нижче).

Гунько_пруф

Геть нової якості вся історія набула під час цьогорічних кампаній з виборів президента та парламенту. На арену вийшли справжні полчища дописувачів, коментаторів, поширювачів, лайкачів, коментаторів, голосувальників у опитуваннях тощо. Безкомпромісні баталії між «зелеботами» та «порохоботами», переважна кількість яких існує лише в мережі, з різною інтенсивністю тліють зокрема й в кропивницьких пабліках до сьогодні.

Стрибок кількісних показників неминуче призвів до зниження якості продукту. Немає коли шліфувати новенького «буратіну» для гідного виходу в люди. З комірок правнуків тата Карла, які здебільшого називають себе фахівцями з маркетингу в соціальних мережах, цілодобово та масово виходить напівфабрикат.

До наповнення розділу інформації на сторінці бота-коментатора "Дарья Мальцева" підходили з гумором. Нижче - одна зі світлин профілю, взята з російського twitter-акаунту.
До наповнення розділу інформації на сторінці бота-коментатора “Дарья Мальцева” підходили з гумором. Нижче – одна зі світлин профілю, взята з російського twitter-акаунту.

Одна із світлин профілю "Мальцевої"

Мальцева_пруф

Та ж президентська кампанія показала, що добре прогріта емоція працює ефективніше, ніж традиційна агітація вкупі з інформацією. Це стало остаточно зрозумілим у квітні, озвучувалося багато разів – голосували емоційно, не «за», а «проти».

Схоже, принцип взяли на озброєння й виконавці сьогоднішньої атаки на міського голову. Мета – навіть не бомбити досягнення або викривати недоліки, а занурити користувача соцмережі у віртуальний натовп, який хором кричить «ганьба» в потрібному напрямку. Далі все мають зробити добре вивчені та описані механізми психології мас.

Вулиця

Про те, що вибори наступного року в Кропивницькому починаються саме зараз, втім, свідчать не тільки віртуальні мітинги у Facebook. В ті ж дати у місті пройшли одразу дві підготованих вуличних акції з питаннями щодо мотивів їхніх організаторів.

В середу 23 жовтня біля сотні людей, переважно – дітей з 26 школи, вийшли до перехрестя вулиць Колодязної та Кропивницького. Її саме з’єднали нормальною дорогою з Полтавською – так транспортна розв’язка мала працювати за задумом ще радянських планувальників. Не встигли, бо СРСР скінчився раніше.

Акція добре підготована – учасники тримають у руках намальовані плакати та кольорові роздруківки, навіть танцювальний номер виконали. Закликають водіїв дотримуватись правил, цінувати життя. На камери говорять про інтенсивний рух зранку та небезпеку переходу через вулицю.

Головний меседж – немає «зебри», акцент – тиждень тому зверталися до міськради з проханням її нанести. Все відбувається просто під знаками пішохідного переходу з обох боків вулиці, які щоразу потрапляють в кадр присвяченого події телесюжету.

Перехід_Кроп_сюжет

Буквально наступного дня після дитячого мітингу на Кропивницького неподалік виїзду з міста відбулася інша акція. Мешканці проблемного гуртожитку на Університетському, 21, перекрили київську трасу в районі Северинки.

Історія давня – в 2004 році будівлю, яка колись належала державному підприємству, приватизувала фірма, яку називають пов’язаною з колишнім суддею та головою Кіровського райсуду Володимиром Ярошенком. Згодом три чверті мешканців стали власниками своїх помешкань, викупивши їх у згаданої фірми. Ті, хто відмовився, багато років б’ються, щоб довести незаконність приватизації гуртожитку. Задіяні поліція, прокуратура, обласна адміністрація, численні судові процеси вже відбулися, і ще попереду.

Частина людей з гуртожитку періодично перекриває дороги, вимагають якось це все прискорити, скаржаться на бездіяльність поліції тощо, колись кілька місяців таборувалися під будівлею обласної адміністрації в наметі. Цього разу каналізувати негатив вирішили й на мерію Кропивницького. Прізвище заступника міського голови Олександра Мосіна кілька разів повторює одна з ініціаторок Світлана Бондаренко, наживо транслюючи події у Facebook.

Буквально за кілька днів до того представників проблемної частини мешканців приймали в міськраді, юристи якої супроводжують їх протягом чотирьох останніх років – готують позовні заяви, листи до поліції, прокуратури та інших структур, беруть участь у судових процесах. Зустрілися наприкінці минулого тижня, в понеділок подали черговий позов на користь людей до господарського суду області, сплативши судовий збір, а в четвер ці люди вийшли на вулицю…

Хто далі йде

Все перераховане, знову ж, за один тиждень. Момент для початку артпідготовки – ідеальний, під гарячу пору запуску опалювального сезону, завжди репутаційно проблемного для будь-якої влади. Правила змагань, які починають входити в фінальну фазу, прості й незмінні. Учасники діляться на тих, хто вже «в хатинці», тобто в кабінетах на Великій Перспективній, 41, і тих, хто туди хоче – включно з бажаючими змінити один кабінет на інший.

Перші в засобах обмежені – їм залишається лише нагадувати виборцям про зроблене за неповну п’ятирічку. Другі, за великим рахунком, можуть дати собі волю й просто завзято множити перших на нуль як публічно – в заявах, сюжетах, коментарях та інтерв’ю, так і підпільно – по-старому, листівками без вихідних даних, або по-новому, гріючи протестні настрої «буратінами» в соцмережах. У цю ж програму теоретично могла б вписатися, наприклад, спроба навантажити негативом тему дорожнього будівництва, якого місто чекало чверть століття, чисельною дитячою акцією через відсутність зебри. Або навпаки – «приклеїти» мерію до теми скандального гуртожитку, який ніколи не був у комунальній власності. 

Давно відомо, що погане краще запам’ятовується – це загальний закон психіки як для людей, так і для тварин. Еволюція, знову ж, для виживання негативні фактори важливіші за позитиви. Саме тому в новинах по ТВ суцільне м’ясо, на виборах так багато чорнухи, а глядачу та виборцю, якого бомбардують заточеною під вплив на базову прошивку психологічною зброєю, так важко скласти об’єктивну картину.

Про амбіцію спробувати сили на виборах міського голови під час парламентської кампанії заявляли депутат міськради Олександр Цертій та голова обласної спілки вірмен Тигран Хачатрян. Колаж - "Гречка"
Про амбіцію спробувати сили на виборах міського голови під час парламентської кампанії заявляли депутат міськради Олександр Цертій та голова обласної спілки вірмен Тигран Хачатрян. Колаж – “Гречка”

Тим часом, потроху складається колективний портрет учасників майбутніх місцевих виборів у Кропивницькому. Про п’ять років справ звітує з носіїв зовнішньої реклами в центрі депутат міськради Рафаель Санасарян, який у 2015-му ходив і в міські голови також. Незадовго до Покрови на білбордах знову з’явилося прізвище екснардепа Олександра Горбунова, який програв парламенські вибори в окрузі. На слуху та носіях по місту також Ігор Волков, секретар міськради у минулому скликанні, тепер нібито близький до все ще перспективної «Слуги народу». Всі цілком можуть претендувати на посаду міського голови.

Немає сумнівів, що реванш за 2015-й намагатиметься взяти Артем Стрижаков, з іменем якого, до речі, пов’язують згадану групу «Кіровоград UA» у Facebook. Майже напевно ще раз спробує й Андрій Табалов, бюлетенів без цього прізвища на місцевих виборах у Кіровограді-Кропивницькому не видавали мінімум 17 років. Є Олександр Цертій з «Батьківщини», п’яте місце в окрузі на нещодавніх виборах народних депутатів, та Анатолій Ларін з «Опозиційного блоку», який тоді обійшов його менш ніж на відсоток і фінішував третім. Перший може відмовитись від мерських амбіцій на користь Горбунова, другий – на користь Стрижакова. 

Ніхто не знає достеменно, чи йтиме на другий термін чинний міський голова Андрій Райкович. Можливо, навіть він сам. Тому не надто сміливим буде припущення про те, що задача-максимум у замовників персональних інформаційних атак – переконати все ж не балотуватись. Далі буде видніше.