Павло Штутман: «Реорганізація провідних економік починалася з освіти»

У роботодавців складається враження, що українська вища школа, як мінімум в особі окремих навчальних закладів, схоже, існує сьогодні виключно для підтримки власної життєдіяльності. Таку думку в інтерв’ю «УЦ» висловив промисловець Павло Штутман, який активно просуває ідею впровадження за німецьким зразком дуальної системи підготовки робітників, інженерних і економічних кадрів в наших вузах.

12121705

Її суть – в тому, що половину часу навчання студент проводить на підприємстві, з яким укладає трудовий договір, і безпосередньо працює за своїм профілем, виконуючи не «тренувальні», а реальні виробничі завдання, і отримуючи зарплату. При цьому кількість аудиторних занять відповідає денній формі навчання. Методичну допомогу у впровадженні саме такої системи в рамках програми Євросоюзу «Східне партнерство» нашій країні надає уряд Німеччини, яка вважається одним зі світових лідерів у галузі підготовки кадрів для промисловості.

– Реорганізація всіх провідних економік світу починалася з освіти, – наголошує Штутман. – Університети повинні встати на службу суспільству. Все починається з підготовки фахівців, реформаторів, які прийдуть і будуть «витягати» економіку. Так було в Туреччині, Польщі, Сінгапурі, Південній Кореї та інших країнах, які проводили у себе успішні реформи в останні десятиліття.

У лютому відбулася презентація проекту «дуальна освіта в діалозі» в Федерації роботодавців України, на якій була присутня делегація Міністерства освіти і науки на чолі з Лілією Гриневич, представники Академії наук, народні депутати.

– Це був наш перший контакт з представниками цієї програми, я виступив з пропозицією створити при міністерстві робочу групу з впровадження вищої дуальної освіти в Україні. Почалася робота з цією групою – в основному це представники німецької сторони і кілька українських професорів. Я зацікавився в першу чергу через відому ситуацію з інженерними кадрами, та й з економічними, в нашому місті і області, де, на жаль, деградує технічний університет і вже кілька років не є постачальником інженерних кадрів для економіки області. Як керівник обласного об’єднання організацій роботодавців, двох великих українських машинобудівних холдингів, я займаюся цим питанням. Ми ведемо перемовини і з Кіровоградської льотною академією, щільно працюємо з «Київським політехнічним інститутом», криворізьким національним університетом, харківським «політехом». Це великі вузи, розташовані не у нас в обласному центрі, де знаходиться головний офіс нашої компанії. Так вийшло, що з приватним вузом ми швидше домовилися, і з 1 вересня цього року на базі Кіровоградського інституту комерції діє цей проект. Склали навчальні плани разом з керівництвом інституту, там, де ми розуміємо, кожен день виконуємо певну роботу. Мова про підготовку фінансистів, фахівців маркетингу та бухгалтерського обліку, – уточнює Штутман.

Нещодавно він повернувся з Німеччини, де мав можливість подивитися і «помацати» те, як дуальна система застосовується на практиці, отримати відповіді на питання, що стосуються навчання безпосередньо у роботодавця.

– Ми домовилися з активним учасником цієї програми Райнхартом Дудеком, він спікер міської ради Ерфурта. Вся інфраструктура Ерфурта – електроенергія, газ, опалення, прибирання вулиць, утилізація сміття, транспорт – обслуговується об’єднанням 12 комунальних підприємств, там немає приватних компаній. Це все муніципальна власність, яка управляється, на мій погляд, досить ефективно. Так ось, на базі цього об’єднання комунальних підприємств у нас була зустріч з його керівниками, кадровиками, були професори дуального університету Гера-Айзенах, де готують фахівців, які вже в ході навчання працюють на цих комунальних підприємствах. Запросили спеціально молоду людину, яка щойно закінчила навчання за цією програмою. Це була вкрай корисна зустріч. Для того, щоб впровадити чужий позитивний досвід, його потрібно спочатку вивчити. А потім адаптувати до нашої системи. Сьогодні вже досить багато інформації, і, я так думаю, в Україні з дуальною системою вищої освіти ми зробили крок вперед. В першу чергу нас цікавить підготовка технічних та економічних кадрів – досвід, найбільш потрібний нам.

Хоча на рівні міністерства є розуміння необхідності переймати краще, «поки дають», ініціатива все ще на стадії професійного обговорення. У роботодавців, які споживають «продукцію» наших вишів, є питання до опублікованого проекту концепції вищої дуальної освіти, підготовленого робочою групою при МОН.

– На жаль, академічний вплив там великий, сьогодні вища школа в Україні орієнтована на власні потреби, – вважає Штутман. – Вони вперто намагаються назвати роботу на підприємствах в рамках дуального навчання фахівців виробничою практикою, на яку можна прийти, піти… Дуальна освіта – це безпосередньо робота, трудові зобов’язання, це відповідальність. Студент на підприємстві не виконує навчальних завдань, він виконує практичні завдання, то, що потрібно компанії, – можливо, не такі складні, як досвідчений працівник. Це суть дуальної освіти, там немає тренувальних завдань, є звичайна робота. У Німеччині, наприклад, немає стипендій в нашому розумінні – там безкоштовна державна освіта, а в дуальній системі молода людина має можливість отримувати зарплату – умовно 700 євро на першому курсі, 800 на другому, 900 на третьому. Ми направляємо зараз наші зауваження, роботодавці кажуть: робота – це робота, є трудовий контракт, є трудове законодавство, молода людина працює, і за свою роботу повинна отримувати заробітну плату. Є певна група представників вищої школи, яка, як мені здається, хоче звести це до того, що є зараз: хочеш на практику – піди, підпиши угоду, яка не передбачає ніякої відповідальності, покажи її в університеті, і все. Це велика загроза, хороша ідея у нас може перетворитися на ще один спосіб академічного шахрайства.

Про деградацію вищої освіти, у тому числі – місцевого ЦНТУ, наш співрозмовник говорив, виступаючи на муніципальному інвестиційному форумі TIME to INVEST в кінці листопада. За його даними, в Центральноукраїнському національному технічному університеті сьогодні 25-50% студентів – «мертві душі», які ніколи не були на заняттях, ніхто їх не бачив, але вони регулярно якимось чином здають сесії і навіть отримують стипендію.

– Тепер університет вже місяць не працює, і заняття, наскільки мені відомо, відновляться лише в березні. Легалізували цю систему. Мовляв, опалювати нічим, при цьому інші місцеві вузи опалюють, а ЦНТУ – ні. Я не знаю, чому так, – констатує Штутман.

На тому ж форумі він піднімав і іншу тему, що стосується місцевих реалій, які створюють проблеми для тих, хто займається виробництвом в обласному центрі. Мова – про міський брендинг.

– Складова частина будь-якої продукції – бренд, а складова частина будь-якого бренду – місце, де це зроблено. Як держава – зроблено в Китаї, Японії або Німеччині, так і місто – зроблено в Мюнхені або в Лейпцигу, наприклад. Вже 6 разів перейменовували наше нещасне місто. Щоразу це обнуляє вже напрацьовану репутацію бренду. Не менш важливі й асоціації, які викликає те чи інше ім’я, назва. Що стосується нової назви нашого міста, то, на жаль, воно з першого дня пов’язано з порушенням прав громадян, проявами якогось тоталітаризму, коли ті, хто приймає рішення, ігнорують думку людей, порушуючи норми міжнародного права, рекомендації Венеціанської комісії і так далі. Тим більше нікому не цікаві наші внутрішні міфи. Скільки б ми не вмовляли себе, ми не театральна столиця світу – в Кременчуці впевнені, наприклад, що перший український театр був створений там. Харків’яни переконані, що Марко Кропивницький – мешканець хутора Приют в околицях їхнього міста, там же він похований. Наша «неповторність», яку ми вибрали, на жаль, не створює поваги до імені нашого міста з боку оточуючих. Це позначається і на вартості наших товарів. Якщо умовний товар вироблений в Парижі, він коштує 5 євро, якщо в Вінниці – 3 євро, а якщо в Кропивницькому – можете бути впевнені, менше, ніж у Вінниці. Бренд завжди щось коштує. Для нас, тих, хто виробляє тут товари, це проблема, – підкреслює Штутман.

Повертаючись до іншої проблеми місцевого виробничого бізнесу – з підготовкою кадрів, він зазначає: не можна сказати, що впровадження передового німецького досвіду у нас не цікавить зовсім нікого, крім роботодавців.

– Керівництво міністерства освіти, я щиро вірю, хоче змінити цю систему, – говорить Штутман. – Але, знову ж таки, це повинні робити не окремі люди, а армія реформаторів. Якщо Україна знайде в собі сили і продемонструє дієве бажання створити у себе потужну економіку, то в першу чергу треба звернути увагу на освіту. Але ми вже в цій економіці, нам нікуди дітися, ми хоча б на своєму рівні намагаємося щось міняти, і бачимо саме в дуальній освіті той важіль, до якого може докласти руку і роботодавець.

Андрій Трубачев, фото – Facebook