Серійні побиття «на пантерах»: жорстокість, байдужість, безкарність

Справу про групове побиття школярів, яке ще в лютому відбулося просто в середмісті Кропивницького, обіцяють передати до суду протягом місяця. Сьогодні в ній все виглядає не так, як було насправді, є також підстави говорити про «позапроцесуальні» зв’язки між слідством та підслідними, – вважають батьки та адвокат потерпілих.

Днями вони зустрілися з журналістами в пресцентрі інформагенції CBN. Сподіваються, що оприлюднення подробиць допоможе поліції та прокуратурі проявити більш принципову позицію, і розширити коло осіб, які будуть притягнуті до відповідальності. Наразі про підозру повідомлено лише чотирьом особам з 15, які брали участь у нападі за словами постраждалих від нього.

Фото - "Гречка".
Фото – “Гречка”.

Без відповіді залишається ціла низка інших питань до правоохоронців, адже відомо про кілька подібних нападів «на пантерах», у сквері біля краєзнавчого музею як мінімум з минулого літа. Потерпілі неодноразово заявляли, що їх могла здійснювати одна й та сама компанія.

Епізод

Про те, що сталося в лютому, тоді чимало писали – фактично серед білого дня зграя підлітків жорстоко побила двох хлопців, за ними та їхніми друзями гналися центральною вулицею Кропивницького. Обставини нагадує мати поета Дениса Бірзула, якому дісталося чи не найсильніше:

– Другого лютого 2019 року близько 18 години мій син разом з чотирма своїми друзями вийшов з піцерії La Vita. Йшли до центру, зупинились, чекали одного хлопця. В цей час до них підійшло двоє нетверезих, один був добряче на підпитку, і почав падати. Хлопці намагалися його підняти, він сказав «телефонуй», назвав прізвище. Буквально через хвилину з’явилося ще 13 осіб, з одного боку вийшло шестеро, з другого семеро. Відбувся напад, в результаті чого в одного хлопця, Олександра, була зламана рука, двом вдалося втекти. Мого сина жорстоко побили, забивали ногами по голові. В результаті він провів більше трьох тижнів в обласній лікарні, потім більше трьох місяців на обліку, лікувались у невропатолога.

Журналістам показали відео з камер спостереження в громадській вбиральні, де постраждалі хлопці змивають кров з розбитих облич, видно, що мають численні розсічення, згодом йдуть. Через кілька хвилин там же з’являються ймовірні нападники, щось жваво обговорюють, миють руки. Один влаштовує боксерський «бій з тінню» напроти дзеркала.

Слідство

На іншому записі – з камер у магазині поблизу, видно, як підлітки з числа тих, кого потерпілі впізнали, як учасників побиття, купують спиртне незадовго до нападу. За словами Наталії Бірзул, про його наявність було відомо, ще коли її син знаходився в лікарні. Лише через 4,5 місяці, після кількох зустрічей з начальником поліції області, це відео побачив слідчий, каже вона. Сьогодні, через дев’ять місяців слідства, про підозру повідомлено лише чотирьом особам.

– Ще коли син знаходився в лікарні, він та інші хлопці по фотографіям впізнали 9-10 осіб з числа нападників, – наголошує Бірзул. – Через 7,5 місяців (слідством) були встановлені інші особи.

Хоча мова йде про один-єдиний епізод, у якому не треба проводити ніяких складних експертиз, справа не є простою, зазначає адвокат Геннадій Нікішов, який представляє потерпілих.

– Ми бачимо: та сторона, в неї є якесь спілкування з правоохоронними органами, причому це спілкування, назвемо так, «позапроцесуальне», – каже він.

На думку юриста, про це може свідчити зокрема те, що коли все трапилось, 
дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені з кваліфікацією «умисні легкі тілесні ушкодження».

– Хоча зрозуміло, що мова йде про хуліганство, – вважає Нікішов. – Велика група осіб, причому напідпитку, їм було абсолютно байдуже, кого бити. Вони таким чином просто розважались. В центрі міста, не в пізній час, іще й неповнолітні. Коли писалися клопотання про зміну правової кваліфікації, прокурор відмовив, зазначивши, що не може йти мова про хуліганство, оскільки навіть попередня поведінка потерпілих спонукала іншу сторону до завдання їм тілесних ушкоджень. Тобто, фактично прокурор сказав, що потерпілі самі спровокували на бійку, на те, щоб їх побили. З чого виходив прокурор, для нас до цього часу залишається загадкою, наскільки мені відомо, в тієї сторони жодна людина фізично не постраждала, будь-яких тілесних ушкоджень не має. Дійсно, була справа, внесені відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань по одному з нападників, начебто у нього були якісь тілесні ушкодження, але та справа закрита.

Наталія Бірзул зазначає, що обґрунтовуючи згадану відмову, прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури Яна Лінецька посилалася зокрема на свідчення іншої сторони. Згодом кваліфікація правопорушення змінювалась кілька разів.

– Я не виключаю, що кваліфікацію знову буде змінено в процесі судового розгляду, вони взагалі можуть залишитись без будь-якого покарання, – каже Геннадій Нікішов. – Сторона обвинувачення вирішила, що необхідно притягнути до відповідальності лише тих осіб, на яких потерпілі чітко можуть вказати, що саме вони наносили тілесні ушкодження. Неможливо з цим погодитись, у хуліганства немає якоїсь чітко визначеної об’єктивної сторони.

Зокрема особа, яку потерпілі вважають провокатором – того, що за твердженнями побитих хлопців, п’яним падав на них і доручав товаришу викликати підмогу, фігурує у справі в якості свідка.

– Це був напад більшої кількості осіб на чотирьох неповнолітніх. Зараз це виглядає так, начебто четверо неповнолітніх побилися з чотирма неповнолітніми. Така, знаєте, бійка, хлопці побилися, потім помиряться. Насправді ж було не так, і це зрозуміло, – констатує адвокат. – У справі абсолютно не встановлена картина, яка мала місце.

Інший бік

Батько одного з нападників – священик, стверджує Наталія Бірзул. Після першого допиту в слідчого його сина з якихось причин доставили в сусідню в Денисом лікарняну палату. За словами жінки, директор школи, де хлопець навчається, стверджувала, що він потрапив у заклад через бійку в школі. Проте в той день він не звертався до медпункту, на ньому не було ні синця, ні подряпини, стверджує Бірзул.

– Він провів там добу, зізнався психологу відділення, що їх дійсно було 15, – каже вона. – Ми говорили про це слідчому, можливо, потрібно долучити покази психолога, звернути на це увагу. Але безуспішно.

Батько Микити Ткаченка, якому пощастило більше Дениса з черепно-мозковою травмою, та Олександра, якому зламали руку, стверджує, що його син з одним з кривдників вже стикався чотири роки тому.

– Син тоді ще вчився у 18 школі, й один з нападників, той, що найбільш жорстоко бив усіх, він володіє бойовими навичками, прямо в школі вирішив спробувати, як же ж воно, на людях простих, які ними не володіють, – каже чоловік. – Він побив дитину, той прийшов додому, тримається за печінку. На другий день ми зустрічалися з батьками кривдника. Прийшли психологи школи, процедура хвилин 10-15 тривала. Що я зрозумів – «як він міг побити, його дівчата люблять всі, він весь друг, мало не герой України», його захищали психологи, костьми падали перед нами. Я кажу: нехай він хоч вибачиться. А батьки кажуть: ми вибачаємося за нього. Це все призводить до того, що потім людина не розуміє, що вона робить, їй всі дозволено.

Після того постраждалого хлопця перевели в іншу школу. Інформацію про епізод Говорили й про роль батьків «іншої сторони» у сьогоднішній справі.

– Перший зв’язок був, коли ми знаходились в лікарні, – каже Наталія Бірзул. – Зателефонував батько одного з нападників іншому батькові, і попросив мій телефон. Спитав: «Навіщо, ви хочете вибачитись?» Він сказав: «Ні, з нею будуть говорити»… Перший раз, коли зі мною зв’язалися, це був вересень, тобто через сім з половиною місяців (дзвонила мати одного з нападників. – Весь Кіровоград). Наполегливо просили зі мною зустрітись. Я сказала, що мені немає, про що говорити. Наступний дзвінок був вже від батька, напередодні зустрічі з прокурором. Говорив про те, що вони готові компенсувати лікування.

За словами жінки, це сталося вже після звернень потерпілих до Генеральної прокуратури України та президентського уповноваженого з прав дітей.

– Прокурор (міста. – Весь Кіровоградсказав, що йому потрібно самому вивчити цю справу дві доби. На десяту годину він нам призначив зустріч, а ввечері мені телефонував вже батько одного з цих нападників. Рішення було йому відоме. Мене це дуже здивувало, – зазначає Бірзул.

«Підстав немає»

За кілька годин після завершення пресконференції в минулу п’ятницю старший слідчий Кропивницького відділу поліції Аліна Чурбанова повідомила журналістам: справу можуть передати до суду приблизно через місяць. Чотирьом особам повідомлено про підозру за ознаками кримiнального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 296 Карного кодексу України – хулiганство, вчинене групою осiб. У разі, якщо кваліфікацію не буде змінено знову, а вина доведена, їм загрожуватиме до п’яти років позбавлення волі.

– Проводяться слiдчi дiї, за результатами яких, якщо буде зiбрано достатньо доказiв, є можливiсть, що ще комусь повiдомлять про пiдозру. На даний час пiдстав для цього немає, – також зазначила слідча.

За словами Чурбанової, розслідування затягується через те, що його фiгуранти є неповнолiтнiми, тому необхідне залучення педагогiв, психологiв та iнших фахiвцiв.

У потерпілих інша думка – за словами адвоката Геннадія Нікішова, будь-які зрушення в розслідуванні відбуваються поки лише після того, як батьки потрапляють на зустріч з кимось з керівництва, потім активність знову «стихає». Як представника певної сторони в справі, йому, звісно, можна дорікнути упередженістю. Проте є й об’єктивне.

Так, зокрема й в ЗМІ повідомлялося про інше групове побиття того ж дня в тому ж місті. Чи були подані заяви постраждалими, невідомо, так само як і те, чи вивчалися записи з камер спостереження поблизу слідчими у справі, про яку йшла мова вище. Але цілком очевидно, що два напади за день набагато складніше подати як спровоковані потерпілими.

Резонансу в ЗМІ цьогоріч набув іще один схожий випадок у тому ж таки сквері «на пантерах» у березні – мова також ішла про п’ятнадцятьох нападників, які спровокували словесний конфлікт з у рази меншою компанією підлітків, їм в обличчя бризнули з газового балончика та побили. Також серед білого дня – аматорське відео епізоду тоді стало надбанням широкого загалу.

Були й інші напади, про які заявляли батьки потерпілих, та припускали неодноразово, що здійснювати їх може одна й та сама компанія. І так само скаржилися на бездіяльність слідства. Про розслідування серії нападів не йдеться.

– З нашого боку немає й процесуальної можливості їх (провадження щодо різних епізодів групового побиття «на пантерах». – Весь Кіровоградоб’єднати, – каже Нікішов. – Але орган досудового розслідування міг би приділити цьому більше уваги, поліція мала б якось скоригувати свою роботу