Скандал з «Агроланом»: реальні гектари за примарні сотки?

Питання: як стати власником сотень гектарів сільськогосподарської землі у країні, де діє мораторій на її продаж? Відповідь: зміняти, успадкувати або отримати у подарунок від селян, на яких були розпайовані колгоспні поля. Як мінімум з 2013 року, судячи з даних офіційних реєстрів, діяльністю, яка нагадує збирання ріллі на Кіровоградщині, схоже, займається один із засновників сільськогосподарського ТОВ «Агролан».

Звернути свою увагу на цю діяльність місцевих медійників змусила історія родини Тетяни Костенко, пенсіонерки з Тишківки Новомиргородського району. Суд наразі визнав, що вона позбулася паю з порушенням закону, але не повернув жінці землю.

ілюстрація_Т_Костенко

Схема

Пропрацювавши все життя у колгоспі, після розпаювання вона отримала свої законні 2,5 гектари.

– Сама викупляла, сама добивалася, сама гроші діставала, щоб тоді документи ці одержати. В той час зарплатню взагалі не платили. Порося придбала, продала, документи викупила. Отак і жила, – каже пенсіонерка.

Землю здавала в оренду саме «Агролану». Після смерті чоловіка, опинившись у складних життєвих обставинах та чималих боргах, вирішила попросити орендну плату наперед. Насправді, так роблять сьогодні багато селян, які «живих» грошей майже не бачать. Каже, підписала якісь документи, взяла 10 тисяч. А згодом дізналася, що автограф свій поставила під договором про передачу землі у приватну власність безпосередньо Станіслава Мартинова. Згідно даним відкритих баз даних, людина з таким ім’ям та прізвищем є одним з засновників підприємства-орендаря. В таку ж ситуацію потрапила і невістка пані Тетяни, Людмила. Стверджує, що які саме папери дали їй на підпис, ніхто не пояснював.

А ці папери згодом виявилися договорами міни. Власним підписом у них обидві жінки згодилися обміняти свої паї площею по 2,5 гектари на крихітні наділи – по п’ять соток. Та й ті, якщо вірити самим жінкам, існують тільки на папері – офіційних свідоцтв про їхнє виділення в натурі знайти не вдалося.

– Ніхто нам нічого не виділяв, нічим ми не користуємось. В нас таких навіть і пропозицій не було, якщо чесно, – стверджує ЛюдмилаКостенко. – Ми ж думали, що це плата за оренду. Нам пообіцяли 10 тисяч, ми так і розраховували, що нам дають цю «бумажку» розписатись за ці 10 тисяч, що ми взяли, що ми їх не вкрали. Пізніше ми узнали, що це назавжди. Земля перейшла до Мартинова, навіть через час він нам не буде платити ніякої копійки. Тепер ми звернулися за допомогою.

Правосуддя?

А саме – до юристів та судової системи. Допомогти постраждалим від того, що на їхню думку виглядає як махінації, зголосився юрист Артем Габдуліхсанов. За його словами, подібні операції з землею в останні роки досить поширені.

– До нас вже почали звертатися люди, які таким же самим шляхом потрапили до цієї афери, у яких забрали землю. Яким було повідомлено, що їм дається оплата за користування земельною ділянкою наперед. Потім виявляється, що ця земля вже находиться у власності зовсім в іншої особи. Деякі підприємства, коли отримують землю в оренду у людей, обманним шляхом можуть переоформити цю земельну ділянку на себе. Як у нас вийшла ситуація наразі щодо «Агролана». Вони приховують договори купівлі-продажу під договорами міни або іншими договорами, – аргументує позицію юрист.

Біля року тривав судовий розгляд за позовом Тетяни Костенко. За цей час виявилося, що спірні ділянки вже передані іншим особам, детальніше про це трохи нижче. Варто зазначити, що довгі ланцюжки суборенд та перепродажів – досить відомий в Україні прийом, який роками використовують зокрема й для легалізації власності, набутої сумнівними шляхами. Наприкінці минулого місяця тому суддя Новомиргородського районного суду Володимир Орендовський від імені України відмовив жінці у задоволенні позову – її пай наразі залишається приватною власністю іншої людини. 2,5 реальних гектара фактично «виміняні» на 5 соток, які можуть виявитися примарними.

Проте у підписаному Орендовським рішенні від 25 жовтня чорним по білому написано: «спірний договір міни було укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та з порушенням Закону України». А відмова у позовних вимогах аргументується лише закінченням строку давності – з укладення паперів пройшло більше трьох років.

ілюстрація_рішення_Орендовського

Це рішення стало неочікуванимдля правників, на їхню думку, суд мав керуватися вердиктами Верховного суду від 2014 та 2016 років у подібних справах.Ними було підтримано вимоги позивачів з Чернігівщини, які потрапили в цілком аналогічну ситуацію з «обміном». Щоправда, у тих справах інтереси постраждалих представляла прокуратура.

– Рішенням ми не задоволені, в подальшому плануємо звернутись до апеляційної інстанції, щоб оскаржити рішення. І маємо надію, що все-таки суд прийме правильну сторону, – каже Артем Габдуліхсанов.

«Під водою»

Та 5 гектарів родини Костенко з Тишківки – лише верхівка айсбергу, яка показалася на поверхні завдяки увазі журналістів до їхньої конкретної проблеми. Адже відповідно до відкритих даних державних реєстрів, зокрема реєстру прав на нерухоме майно, з 2013 року Станіслав Вікторович Мартинов набув у приватну власність 83ділянки ріллі – цілком ймовірно, колишніх селянських паїв, у селах Тишківка, Капитанівка, Дібрівка та Йосипівка у тому ж Новомиргородському районі, а останнім часом – ще 4 в Аджамці Кіровоградського району. Загальна площа – більше 230 гектарів.

Власність на переважну більшість ділянок – 81 з 87, набута саме за договорами міни, які у Новомиргородському районі видавала приватний нотаріус Ольга Кізіль, а в Кіровоградському – приватний нотаріус Олена Нікітенко. Ще чотири паї підприємцю подарували, і ще два він успадкував…

ілюстрація_реєстр

До речі, у тому ж реєстрі є відомості про те, що як мінімум півтора десятки набутих паїв у Йосипівці Станіслав Вікторович Мартинов здав в оренду фермерському господарству «Вісл», засновниками якого, згідно даним відкритих баз даних, є Мартинов Ігор Станіславович та Мартинова Раїса Володимирівна. Остання також має пряме відношення до іншого господарства, «Таврія», зареєстрованого на Дніпропетровщині.

Цікаво, що обидві колегії Верховного суду, які раніше розглядали позови прокуратури на захист інтересів селян з Чернігівщини, також визнали, що «обмін з доплатою» є, по суті, відчуженням, продажем. Тобто, прямим порушенням законодавства України, яке забороняє продаж сільськогосподарської землі. Тим часом, інша позовачка, Людмила Костенко, поки чекає вердикту у справі за своїм позовом.

ілюстрація_Л_Костенко

– В мене двоє дітей, двоє онуків, хочеться допомогти. Якби вернули землю, звісно, була б велика допомога, – говорить жінка.

Її свекруха Тетяна також сподівається, що рано чи пізно поверне право розпоряджатися своїм майном, хоча у неупередженості суду має тепер зрозумілі сумніви. До речі, згідно офіційній декларації, суддя Новомиргородського районного суду Володимир Орендовський у листопаді минулого року придбав дизельний позашляховик VolvoXC70 2010 року випуску – такий, бувший у вжитку, можна купити приблизно за 22,5 тисячі доларів або 600 тисяч гривень. Це зарплатня судді майже за 3 роки.

Замість післямови

Заради справедливості варто зазначити: скоріш за все, більшість з тих, хто обміняв гектари на сотки та десяток тисяч, знали, що це назавжди. Щоправда, навіть за розцінками сьогоднішнього «чорного» чи «сірого» ринку землі, 10 тисяч – це третина того, що можна виручити за пай. А якщо говорити про суму, за яку фактично скупається земля, яка не продається, то вона занижена в рази. Для прикладу, згідно офіційної довідки державної нормативної грошової оцінки, вартість тільки одного з паїв родини Костенко – 67 тисяч грн. Селян складно засуджувати: вони часто не знають реальних цін, а коли й знають, на участь у подібних схемах їх штовхає нужденне становище. Інша справа – люди, яки ним користуються…