Заява фракції "Блок Литвина" у Верховній Раді України

Критичний стан української економіки, знаходження державних фінансів на межі технічного дефолту, загострення соціальних проблем вимагають від політиків та влади швидкого високопрофесійного реагування та рішучих консолідованих дій.

На заваді цим діям із всією очевидністю стало перенесення передвиборчої агресії у наше повсякдення. Продовження з'ясування стосунків учасниками виборчих змагань набуло формату відкритої війни. Застосування у реальному житті руйнівної формули «вибори закінчились – війна почалася» може задовольнити персональні амбіції та корпоративні інтереси, але для економіки – це шлях до колапсу, для соціального самопочуття людей – ще відчутніше його погіршення, для політики – доведення ситуації до повного абсурду, для країни – нищівний удар.

Усі ми повинні усвідомити, що війну треба негайно припиняти. В іншому разі необхідно чітко вказати, хто саме оголошує мобілізацію та хто записується добровольцем на цю війну.

Негативні процеси посилюються фактичною відсутністю у Верховній Раді України коаліції. Численні факти тільки підтверджують, що Уряд і Прем'єр-міністр не мають достатньої підтримки парламентаріїв і не спираються у своїх пропозиціях і діяльності на більшість у Верховній Раді. Це прискорено веде до управлінського хаосу і позбавляє можливості ухвалювати легітимні рішення.

З майже двох тисяч рішень, прийнятих Верховною Радою України 6-го скликання, голосами коаліції – лише 130. А під час поточної сесії – жодного! Дійшло до того, що урядові законопроекти провалюються членами пропрем'єрської фракції. А після жорсткої позиційної заяви фракції Компартії, за рахунок голосів якої проходили деякі коаліційні рішення, перспектива результативної роботи наближається до нуля.

Відсутність підтримки чинного Прем'єр-міністра більшістю депутатів у Верховній Раді України унеможливлює прийняття навіть кадрових рішень: в Уряді тривалий час немає ключових міністрів – фінансів, транспорту і зв'язку, внутрішніх справ; місяцями і навіть роками залишаються вакантними конституційні посади голів Фонду держмайна, Антимонопольного комітету, Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення. Це є давно і всім зрозумілим свідченням того, що реальної коаліції в парламенті просто немає.

І на цьому тлі кандидат, який за результатами президентських виборів посів друге місце, публічно заявляє, що не визнає Президента. Що далі? Остаточна руйнація державного механізму? Сповзання до колапсу і перехід України в розряд держав, що не відбулися?

Припускаємо, що політик може не визнавати чинного Президента. Але ж до чого призведе невизнання його чинним Прем'єр-міністром?

Ми категорично проти зіштовхування (свідомого чи несвідомого) країни у безодню. Не збираємось виконувати чиєсь бажання, бути фоном, який би освячував війну. Варто наголосити, що з нами не радилися і не консультувалися, заявляючи про опозиційність. Рівно ж, як не цікавилися нашою думкою, коли півроку тому домовлялися за нашими спинами про створення коаліції з Партією регіонів, спільно готували і солідарно приймали одіозний закон про вибори Президента.

Ми не поділяємо лінію поведінки, коли хтось «великий і могутній» сприймає інші фракції як якийсь доважок, як статистів. А таке ставлення проглядається дедалі виразніше. Чого вартує лише повне ігнорування і відсутність будь-якої реакції на наші численні звернення щодо необхідності подання до Верховної Ради України проекту бюджету, відсутність якого напряму б'є по країні, по кожному її громадянину.

Не маючи жодного відношення до формування Уряду, неодноразово вказуючи на низьку кваліфікацію окремих членів Кабінету Міністрів, ми, тим не менш, робили все для того, щоб забезпечити його працездатність. Однак підтримувати непрофесійність урядовців і одночасно бути учасниками бойових політичних дій у мирний час ми не збираємось. Те, що шкодить країні і людям, – для нас чуже.

З урахуванням цього фракція «Блок Литвина» буде і далі відстоювати відкриту конструктивну позицію в інтересах людей, що визначено нашими програмними засадами. Ми рішуче закликаємо всіх усвідомити необхідність негайного припинення гри в державу і гри з державою.