Черешневі усмішки та стоматологічні казки

Після того, як до написання книг для серії «Сучасна дитяча проза» видавництво «Грані-Т» залучило більшість широко відомих письменників (наприклад, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Любко Дереш, Світлана Поваляє ва тощо), прийшла черга «засвітитися» у цій серії і менш «розкрученим» авторам: зокрема, Миколі Герасименку та Лілії Лапіній.

Книжка Миколи Герасименка «Політ на черешні» видається, пардон за тавтологію, чи не найбільш несучасниою в серії «Сучасна дитяча проза». Якби в одному з оповідань не фігурував мобільний телефон, то ці твори з таким самим успіхом могли б вважатися сучасними і у 80-х роках минулого століття, якщо не раніше. Але така-от «сучасна несучасність» анітрохи не є вадою книги. Адже «Політ на черешні» – це серія коротких оповідок, левову частину яких складають дотепні історійки з життя хлопчика Сергійка. Деякі з цих мініатюр рідше гумористичного плану («Як бугай перевиховав Тимка»), деякі дуже скидаються на небилиці («Як Сергійко штанами вовка вбив», «Політ на черешні») або просто цікаві розповіді про мудрі рецепти дій у різного роду складності життєвих ситуаціях. Прочитавши ці історії, можна дізнатися, як, зокрема, зав допомогою поросяти можна вийти, заблукавши у лісі. Або як, знаючи закони природи, легко наповнити немаленьку діжку з водою. А наприкінці двома казками Микола Герасименко невибагливо розтлумачить юним читачам, чому не варто обдурювати близьких чи радіти чужій біді та які з цього всього можуть бути невтішні наслідки.

Назва ще однієї нової книги з серії «Сучасна дитяча проза» – «Дуже довга казка» Лілії Лапіної – дещо дезорієнтовує читача. Насправді ж під обкладинкою 6 казок, найдовшою з яких є «Казка про доброго чарівника Тото-Маглоса». Якщо вас заінтригувало це наймення, то все просто: слід тільки переставити літери як в імені чарівника, так і в іменах його найближчих помічників Щікат, Акжуй і Апсат, щоб зрозуміти, хто вони і яким чином допомагають побороти злого чарівника Акіреса. Але авторка переймається не тільки станом здоров'я своїх потенційних читачів. Вважаючи, що виховання – то велика сила, Лілія Лапіна не боїться у своїх казках злегка моралізувати. От і виходить, що «дива завжди трапляються несподівано, але тільки там, де хтось працює» або «немає меж людській доброті й безсмертна пам'ять про неї». Та навіть що «немає найбільшого нещастя, ніж розминутися зі своїм коханням».
А от чи зможуть старомодні усмішки, небилиці та чарівні казки скласти гідну конкуренцію сучасним фентезійним героям підростаючого покоління нашого часу – побачимо!