Черешневі усмішки та стоматологічні казки

Після того, як до написання книг для серії “Сучасна дитяча проза” видавництво “Грані-Т” залучило більшість широко відомих письменників (наприклад, Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Любко Дереш, Світлана Поваляє ва тощо), прийшла черга “засвітитися” у цій серії і менш “розкрученим” авторам: зокрема, Миколі Герасименку та Лілії Лапіній.

Книжка Миколи Герасименка “Політ на черешні” видається, пардон за тавтологію, чи не найбільш несучасниою в серії “Сучасна дитяча проза”. Якби в одному з оповідань не фігурував мобільний телефон, то ці твори з таким самим успіхом могли б вважатися сучасними і у 80-х роках минулого століття, якщо не раніше. Але така-от “сучасна несучасність” анітрохи не є вадою книги. Адже “Політ на черешні” – це серія коротких оповідок, левову частину яких складають дотепні історійки з життя хлопчика Сергійка. Деякі з цих мініатюр рідше гумористичного плану (“Як бугай перевиховав Тимка”), деякі дуже скидаються на небилиці (“Як Сергійко штанами вовка вбив”, “Політ на черешні”) або просто цікаві розповіді про мудрі рецепти дій у різного роду складності життєвих ситуаціях. Прочитавши ці історії, можна дізнатися, як, зокрема, зав допомогою поросяти можна вийти, заблукавши у лісі. Або як, знаючи закони природи, легко наповнити немаленьку діжку з водою. А наприкінці двома казками Микола Герасименко невибагливо розтлумачить юним читачам, чому не варто обдурювати близьких чи радіти чужій біді та які з цього всього можуть бути невтішні наслідки.

Назва ще однієї нової книги з серії “Сучасна дитяча проза” – “Дуже довга казка” Лілії Лапіної – дещо дезорієнтовує читача. Насправді ж під обкладинкою 6 казок, найдовшою з яких є “Казка про доброго чарівника Тото-Маглоса”. Якщо вас заінтригувало це наймення, то все просто: слід тільки переставити літери як в імені чарівника, так і в іменах його найближчих помічників Щікат, Акжуй і Апсат, щоб зрозуміти, хто вони і яким чином допомагають побороти злого чарівника Акіреса. Але авторка переймається не тільки станом здоров'я своїх потенційних читачів. Вважаючи, що виховання – то велика сила, Лілія Лапіна не боїться у своїх казках злегка моралізувати. От і виходить, що “дива завжди трапляються несподівано, але тільки там, де хтось працює” або “немає меж людській доброті й безсмертна пам'ять про неї”. Та навіть що “немає найбільшого нещастя, ніж розминутися зі своїм коханням”.
А от чи зможуть старомодні усмішки, небилиці та чарівні казки скласти гідну конкуренцію сучасним фентезійним героям підростаючого покоління нашого часу – побачимо!