Скарби Товстої могили побачив уві сні...

Майже 40 років тому відомий український археолог Борис Мозолевський не-подалік від м. Орджонікідзе, що на Дніпропетровщині, розкопав скіфський курган, що йменувався – Товста могила. Результати розкопок, як і ім'я археолога, з того часу навіки увійшли в історію світової культури. Адже саме тоді, у червні 1971 року, було знайдено знамениту пектораль, котру одразу в колі вчених охрестили знахідкою століття.

Про пектораль та історію її знайдення написано чимало. Академік Борис Мозолевський присвятив їй кілька наукових робіт, зокрема й монографію «Товста могила» – за назвою кургану, який, без перебільшення, подарував йому світову славу. Тож до перипетій наукових досліджень повертатися не варто.

Є в історії Товстої могили своя загадка, щось містичне. Адже знамениту пектораль могли знайти ще наприкінці ХІХ століття. Саме тоді селянин із Кам'янки Афанасій Бабенко розпочав власні пошуки скарбу скіфів. А про те, що він є в Товстій могилі, йому підказав… сон.

У книзі В.Гошкевича «Клады и древности Херсонской губернии», виданій 1903 року, читаємо такі рядки (цитую мовою оригіналу: «В степи крестьян д. Каменки, вправо от дороги к евр. кол. Ново-Подольск, есть могила «Толстая». Каменскому крестьянину Афанасию Бабенко приснилось, что в того могиле есть клад. Бабенко поверил сну и раскопал могилу; нашел в ней человеческий скелет, а при нем железную саблю и 27 медных стрел. Одну из этих стрел каменский волостной писарь Ф.И.Солянка прислал в Херсонский музей».

В.Гошкевич скептично ставився до шукачів скарбу. У названій праці він описав чимало легенд, пов'язаних із начебто схованим у землі золотом і подальшим розграбуванням могил. Більшість із них, намагається довести автор, – вигадка, а самих шукачів називає душевнохворими людьми. Але диму без вогню не буває. І епізод із Товстою могилою є тому підтвердженням.

Нині важко сказати, чому Афанасієві Бабенку не вдалося доритися до скіфського золота. Можливо, не зовсім повірив у провидіння, подароване сном, або щось таки й знайшов. А може, сила, що охороняла останній притулок скіфського вождя, виявилася сильнішою? Борис Мозолевський стверджує: розкрадачам, щоб дістатися знахідки століття, не вистачило якихось десяти сантиметрів. У монографії «Скіфський степ» він пише: «Я знайшов її, розчищаючи долівку підземелля 21 червня 1971 року о 14 годині 30 хвилин. Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне до розкопок. Я впевнений, що не тільки моя. Тепер, коли все позаду, легше повірити в містику, аніж у те, що грабіжники справді могли недогледіти такий скарб: варто було їм простягнути руку ще на десять сантиметрів — і пектораль для людства назавжди була б втрачена…»

Та все ж є підстави припустити, що Афанасій Бабенко не лишився з порожніми руками. В енциклопедичній довідці про знахідки в Товстій могилі йдеться: «Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож зі слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутій піхві, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен із життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила – важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних цінностей України (Київ)». Тобто непограбованим із двох поховань лишилося одне, а про те, що могло бути в іншому, лишається тільки здогадуватися. Навряд чи селянин з Кам'янки став би афішувати найцінніші знахідки.

Про Товсту могилу існує ще одна легенда, уже нашого часу. 1988 року мені, тоді – студентові істфаку, довелося працювати на розкопках скіфського кургану Мала Тернова могила в Долинському районі на Кіровоградщині. Серед інших знахідок була й золота риба – прикраса коня скіфського вельможі. Саме вона навіяла на аналогії, і керівник експедиції Валентин Єлісєєв розповів кілька байок із життя знаменитих археологів сучасності. Чи правдиві вони, судити важко. Але… Згідно з однією із них, знайдення Мозолевським пе-кторалі було чистісінькою випадковістю. Йому, як і стародавнім грабіжникам, дістатися до неї не вистачило кількох сантиметрів. Начебто основні розкопки на місці кургану вже було завершено, експедиція збиралася виїжджати. Очікуючи автомобіль, дівчинка-студентка, копирсалася ножем у землі і несподівано наткнулася на пектораль…
Коли я навчався в Кіровоградському педінституті, Мозолевський кілька разів приїжджав на різноманітні форуми і читав лекції судентам-історикам. Про розкопки розповідав мало. В основному декламував вірші. Якось після однієї з таких лекцій я наважився й запитав його про подробиці знайдення знахідки століття. Провідний скіфолог нічого не відповів.