Ірена Карпа: «Як людина творча я дуже часто впадаю в дитинство»

З письменницею Іреною Карпою, ми зустрілися у Львові під час фестивалю «Форум видавців – дітям», де Ірена була у якості спеціального гостя. Цей факт, ясна річ, може викликати здивування в усіх, хто знайомий з її, скажімо так, суперечливою творчістю. Тому саме з цього питання ми й почали нашу розмову про дитячі книжки, про майбутніх дітей письменниці та про користь впадання у дитинство.

- Ірено, як Ви почуваєтеся у якості своєрідного хедлайнера фестивалю дитячого читання?

І.Карпа: Власне, я сподіваюся, що я ще щось почитаю, бо я підібрала серед своєї неоднозначної творчості абсолютно веселий і дуже дитячий текст, який підійде і для батьків, і для дітей. Мені цікаво, я взагалі мріяла б бути дитячою письменницею, писати книжки, які будуть цікаві і для дорослих, і для дітей. Я особисто виросла на Всеволодові Нестайку. Думаю, він і підштовхнув мене на власне писання. Я побачила, що може бути щось казкове й одночасно сучасне та захопливе.

- Окрім Нестайка, які книги були улюбленими в дитячі роки?

І.Карпа: Чарівні казки. Взагалі, була дуже велика бібліотека і вдома, і у бабці з дідом у Черкасах. З літературних казок – Астрід Ліндгрен, Туве Янсон, про Незнайка цікаво було читати, страшенно добре написано; фантастику для дітей – Кира Буличова тощо. Потім пізніше, у років 11-12, я перечитала всю французьку класику. Коли бабця спохопилася, що я читаю недитячі книжки, всього Мопассана я вже прочитала. І думаю, що це добре, адже найправильніше статеве виховання – це через зразки світової класики. Коли дитина сама знаходить відповіді, і все їй не розповідається пошло.

- Авторство якого літературного твору для дітей, якби була така можливість, Ви б хотіли присвоїти собі?

І.Карпа: Господи, як його звати (зводить пучки вказівного і великого пальців колами і прикладає до очей - Д.Ш.)?.. Гаррі Поттер! Можливо не так авторство…

- …як гонорари?

І.Карпа: І гонорари, й авторство. Я не читала книжки, лише фільми дивилася. Але мені казали, що дуже класно написано. Це стосується як оригіналу, так і перекладу Морозова і Малковича. У Роулінг дуже багато культурних «фішечок», тобто це не просто бестселер, щоб збити бабло.

- Ви тільки-но вручали призи за найкращий костюм літературного героя. А в якого героя Ви самі переодягнулися б для подібного карнавалу?

І.Карпа: У велику жадібну білку – перше, що приходить у голову. У мене завжди були дуже прекрасні костюми на усіх святах: то я була метеликом з розкішними крилами, то шаховою королевою. Але у школі чомусь діяла така система: якщо ти якийсь банальний зайчик чи сніжинка, то дають кращий приз за костюм, ніж коли батьки довго думали, старалися, вигадували.

Я дуже сильно з того часу ображена на карнавали. Не знаю, мабуть, це треба реанімувати в дорослому віці. Звичайно, це не для дитячого інтерв'ю, але один із найдурнуватіших костюмів був у одного мого знайомого, коли той одягнувся бодуном: намалював собі синці чорні під очима, ходив у чорному балахоні і бив усіх по голові іграшковим молотком.

- Під час вручення призів Ви питали у дітей, ким вони хочуть стати, коли виростуть. Дозвольте Вас запитати: скільки дітей Ви хочете мати у майбутньому?

І.Карпа: Я би хотіла мати трьох, як мінімум. У будь-якому разі більшість була б всиновлених. І без мене дітей багато понароджувалося, тому мені хочеться зробити щасливими малюків, у котрих немає батьків. І, можливо, одного свого, головне – потім не робити між ними різниці і любити усіх однаково. Я б усиновлювала дітей і з Африки, і з Азії – все залежить від бюджету і площі будинку, який у мене буде.

- Що для Вас означає «впадати в дитинство» і як часто Ви це робите?

І.Карпа: Як людина творча я дуже часто впадаю в дитинство. Як писав Кастанеда, поки ти не народив дитину, ти такий самий цільний, як дитина. А діти мене називають «дівчинка», а не «тьотя», хоча я віку батьків багатьох із них. Думаю, дитинство проявляється у кожного, хто займається творчістю: дуріє, може просто сміятися і не думати, як себе достойно поводити, щоб інші дорослі схвалили твою поведінку. Безпосередність дитинства – я часто у цьому стані. Іноді це, звичайно, виливається у щось інше – ти можеш себе жаліти, нюняти. Але у більшості випадків впадання у дитинство дає хороші плоди.