пошук по сайту:
21 листопада 2008 року
Дитяча іронічна поезія: французький, бельгійський та російський погляд
Дмитро Шульга, «весь Кіровоград”
Після іронічних казок видавництво «Грані-Т» вирішило потішити своїх найменших читачів дитячою іронічною поезією, започаткувавши однойменну серію, у якій вже вийшли переклади віршів французького, бельгійського та російських поетів.
Найтяжче завдання, судячи з усього, випало на долю Євгенії Кононенко, яка переклала з французької, а точніше переспівала поезії Клода Руа. Через те, що автор дуже полюбляє гратися словами, українській письменниці іноді доводилося практично відтворювати новий текст. Так з'явився Льова зі Львова, котрий хотів поласувати лев'ятиною, чи учень, котрий писав про млин, який меле дурниці. Також у Клода Руа можна знайти і дотепні замальовки тваринного світу. Скажімо, віршик про кота, який прохав мишку полікувати йому зуб і для цього покласти йому на хворе місце свій хвіст, або пояснення крокодилячих сліз тим, що ці тварини дуже переймаються вселенськими загрозами.
Не менш цікавими постають брати наші менші у поезіях зі збірки «Блакитне і біле» бельгійця Моріса Карема. Зокрема, за його уявленнями, вдень кіт очима ловить сонечко, тому його очі вночі світяться. Але найбільше творчість Карема має сподобатися дітям, які не надто полюбляють вчитися. У багатьох його віршах герої, у котрих то перо падає у Дніпро, а у Крим пташки забирають книжки, просто моляться до усіх святих, щоб ті або туманом закрили дорогу до школи, або принаймні зробили ненудною граматику.
Але «найбешкетливішими» є вірші Олега Григор'єва з книжки «Гави і роззяви» у перекладі так само відомого літературного хулігана Олександра Ірванця. Тут є і Созон, котрий кинув горобцям батон та убив десятьох з них, і кухар, який у темряві кинув цукор у пюре, а сіль - у кисіль, і дітки, котрі, щоб урятувати пиріг від пташок, самі швиденько його з'їли. А як може бути по-іншому в автора, котрий переконаний: якщо топитися, то не у ставку чи болті, а тільки – у компоті!
Натомість поезії Михаїла Яснова зі збірки «Неслухняний дідусь» є найдитячішими. Зі сторінок на нас чистими очима дивляться смішні малюки, які мріють про те, щоб у них скоріше виросли вуса і випали молочні зуби, щастя для яких безтурботно смоктати бурульки або читати, горнучись до мами. Думаю, саме вони будуть раді почитати самі чи послухати від своїх батьків дотепні історійки про дідуся-таксу, ненажеру-козла, турботливу матір-зайчиху у книзі Михаїла Яснова та решті книг з серії «Дитяча іронічна поезія».
Найтяжче завдання, судячи з усього, випало на долю Євгенії Кононенко, яка переклала з французької, а точніше переспівала поезії Клода Руа. Через те, що автор дуже полюбляє гратися словами, українській письменниці іноді доводилося практично відтворювати новий текст. Так з'явився Льова зі Львова, котрий хотів поласувати лев'ятиною, чи учень, котрий писав про млин, який меле дурниці. Також у Клода Руа можна знайти і дотепні замальовки тваринного світу. Скажімо, віршик про кота, який прохав мишку полікувати йому зуб і для цього покласти йому на хворе місце свій хвіст, або пояснення крокодилячих сліз тим, що ці тварини дуже переймаються вселенськими загрозами.
Не менш цікавими постають брати наші менші у поезіях зі збірки «Блакитне і біле» бельгійця Моріса Карема. Зокрема, за його уявленнями, вдень кіт очима ловить сонечко, тому його очі вночі світяться. Але найбільше творчість Карема має сподобатися дітям, які не надто полюбляють вчитися. У багатьох його віршах герої, у котрих то перо падає у Дніпро, а у Крим пташки забирають книжки, просто моляться до усіх святих, щоб ті або туманом закрили дорогу до школи, або принаймні зробили ненудною граматику.
Але «найбешкетливішими» є вірші Олега Григор'єва з книжки «Гави і роззяви» у перекладі так само відомого літературного хулігана Олександра Ірванця. Тут є і Созон, котрий кинув горобцям батон та убив десятьох з них, і кухар, який у темряві кинув цукор у пюре, а сіль - у кисіль, і дітки, котрі, щоб урятувати пиріг від пташок, самі швиденько його з'їли. А як може бути по-іншому в автора, котрий переконаний: якщо топитися, то не у ставку чи болті, а тільки – у компоті!
Натомість поезії Михаїла Яснова зі збірки «Неслухняний дідусь» є найдитячішими. Зі сторінок на нас чистими очима дивляться смішні малюки, які мріють про те, щоб у них скоріше виросли вуса і випали молочні зуби, щастя для яких безтурботно смоктати бурульки або читати, горнучись до мами. Думаю, саме вони будуть раді почитати самі чи послухати від своїх батьків дотепні історійки про дідуся-таксу, ненажеру-козла, турботливу матір-зайчиху у книзі Михаїла Яснова та решті книг з серії «Дитяча іронічна поезія».
